Чи важливий вибір музики, яку ви слухаєте?
Здійснюючи покупки в магазині. Дорогою в автобусі. Дорогою в підземному переході. На вулицях міста. Проходячи повз кімнату юнака. Неможливо її не почути. Від заспокійливої і до несамовитої, від «року» і до «репу», від класичної і до популярної – все навколо нас заповнене музикою. Вона майже всюдисуща.
А чи є в нас вибір? У цьому столітті прориву в аудіо-візуальній технології чи можемо ми справді обирати, яку музику нам слухати? Чи існують якісь стандарти, які ми можемо використовувати для оцінки музики? Для формування вчення про музику? Для практичного її використання?
Уже багато століть суперечки про музику перебувають у центрі уваги. Музиканти, філософи і богослови намагаються відповісти на питання про те, як впливають різні музичні стилі на емоції людини і на характер її поведінки. Релігія намагається визначити роль музики в поклонінні та прославленні. Педагоги теж залучені до обговорення.
Біблія вказує на суттєву роль музики, як у єврейській релігії та культурі, так і в культурі та релігії ранньо-християнської церкви. Зверніть увагу на різноманіття музичних стилів та їхнє використання, що відкриваються в біблійній традиції: пісня Мойсея, яка урочисто проголошує про Боже переможне визволення (Вихід 15), Давид використовував музику як засіб для зцілення Саула (1 Царств 16:14-23). Ездра записав, що 200 співаків, чоловіків і жінок, прибули з Вавилона, щоб допомогти у відновленні богослужіння в новому Єрусалимському Храмі (Ездра 2:65). Псалми та Пісня Пісень зі Святого Письма свідчать про важливе значення музики за часів Старого Заповіту. Настанови апостола Павла про спів також вказують на те, що рання Церква відводила музиці важливе місце (1 Коринтян 14:15; Ефесян 5:19; Колосян 3:16).
Історія Церкви свідчить про збереження цієї традиції. І Лютер, і Кальвін були твердо переконані у важливості музики і як складової частини богослужіння громади, і як складової частини життя кожного вірянина. Від Лютера ми отримали велику спадщину церковної музики, включно зі знаменитим гімном Реформації «Наш Бог – Міцна твердиня». Музика становить інтерес не тільки для Церкви. Педагоги теж виявляють до неї інтерес. Алан Блум (Allan Bloom) стверджує:
«Може виявитися, що хоча у студентів не буде книжок, але вони напевно слухатимуть музику. Ніщо так не відрізняє це покоління, як його пристрасть до музики. Це епоха музики і відповідного стану душі… Сьогодні величезна кількість молодих людей від 12 і до 20 живуть музикою. Це їхня пристрасть; ніщо не приводить їх у більший захват, ніж вона; вони не сприймають серйозно нічого з того, що чуже музиці… Нічого з того, що їх оточує, – школа, сім’я, церква – не має жодного стосунку до їхнього музичного світу».
Ще більше, англійський психіатр Ентоні Сторр (Anthony Storr) додає:
«Музика сьогодні настільки легкодоступна, що ми сприймаємо її як щось само собою зрозуміле і недооцінюємо силу її впливу на добро або ж на зло». Саме в такій навколишній обстановці Адвентисти Сьомого дня намагаються визначити філософію музики, яка б зміцнювала і особисті взаємини з Христом, і принципи Його Царства.
Музика в Адвентистській Церкві
Елен Уайт багато написала про силу впливу пісень і музики. Біблійні принципи та її погляди, виражені в публікаціях, послужили основою для формування Адвентистської філософії музики. Її твердження на зазначену тему можна підсумувати так:
- Музика – це дар від Бога, призначений для того, щоб надихати і підносити особистість. Але цей дар може бути спотворений, щоб служити злим намірам і, таким чином, буде найпривабливішим засобом для спокуси.
- Музика допомагає запам’ятовувати Боже Слово. «Існує не так вже й багато настільки ж дієвих способів запам’ятовування Його слів, як повторення їх у співі».
- Музика є «одним із найефективніших засобів закарбування духовних істин у серці».
- Музика – корисний освітній засіб і вдома, і в школі. Спів зближує батьків, учителів і студентів з Богом і один з одним.
«Як частина релігійного служіння, спів такий самий акт поклоніння, як і молитва».
Через музику «Небесне спілкування починається на землі. Уже тут ми пізнаємо лейтмотив Його вихваляння».
1981 року Генеральна Конференція опублікувала «Посібник до філософії музики Адвентистів Сьомого Дня». Брошура, заснована на біблійних принципах і твердженнях Елен Уайт, містить корисні пропозиції щодо розв’язання питань, які виникають час від часу, стосовно музики. Крім того, періодичні Адвентистські видання регулярно висвітлюють ці питання.
Як бути зі змінами в музиці?
Прийнявши ці ідеї за основу, чи можемо ми визначити для себе принципи, які допоможуть нам орієнтуватися у вічно мінливому, кидаючому виклик і іноді безладному світі музики? Я думаю, так. На підставі власного досвіду музиканта, педагога і служителя, я виробив таку структуру принципів, за допомогою яких кожен може зробити розумний вибір.
- Музика повинна прославляти Бога. Яку б музику я не слухав, або які б музичні твори я б не виконував, чи то релігійні, чи то світські, все має прославляти Бога. Як виконавець я повинен завжди намагатися зіграти якнайкраще. Неточне, погано відпрацьоване виконання твору не робить честі Богові. «Християни, які виправдовують свою посередність благочестивими міркуваннями, мабуть, не розуміють міри Божого покликання у своєму житті».
- Музика, сама по собі, не робить нікого духовним або бездуховним. Мова не йде про те, що музика не впливає на духовність! Ми просто говоримо про те, що не можна ставити знак рівності між вподобанням того чи іншого музичного жанру (класика, народна музика, госпел, поп тощо) і стосунками людини з Богом. Те, що я віддаю перевагу Баху, Бетховену і Брамсу, не робить мене духовнішим за мого друга, який любить слухати Стіва Гріна або Санді Патті. Коли мова заходить про естетику, добре було б пам’ятати сказане Гарольдом Бестом (Harold Best): «Краса Бога – це не естетична краса, а краса духовна й етична. Краса творіння – це не духовна краса, це естетична краса, краса художня. Естетична краса полягає в тому, як і наскільки якісно що-небудь було зроблено або сказано. Істина ж полягає в тому, що було сказано».
3) Музика має оцінюватися за своєю відповідністю. Купальний костюм буде доречний на пляжі, але зовсім не підходить для церкви. Такий самий принцип необхідно застосовувати і під час вибору музики. Не всі музичні стилі доречні в усіх випадках, деякі з них ніколи не зможуть бути прийнятними для християн. Цілком пристойна, емоційна любовна мелодія не може бути придатною для богослужіння. Різний контекст. Чи повинна музика на богослужінні зосереджувати увагу людини на емоційному задоволенні більше, ніж на прославленні Бога? У нашому світі, що перебуває у владі розваг (керованому індустрією розваг), необхідно бути дуже уважним і розмежовувати розвагу та поклоніння Богові. Поклоніння – це те, що ми віддаємо Богові; розвага – це вистава або спектакль, призначений для розваги.
- Норми культури, що визначають прийнятність музики. Уявлення про прийнятну музику відрізняються від країни до країни і від культури до культури. Адвентисти в кожній культурі повинні дослідити свою музику і визначити, яка музика в даній країні та культурі сприймається як християнська, а яка ні.
- Не все у світі популярної музики сприяє розвитку християнських цінностей. Сьогодні всесвітній музичний смак визначається не сім’єю, церквою чи школою, а комерційними інтересами радіо, телебачення та кіно. «Рок-музика не піддається ні сумнівам, ні питанням, як саме повітря, яким дихають студенти, і тільки деякі з них мають хоч якесь уявлення про класичну музику». Глобальна рок-н-рольна утопія, яку намагається створити MTV, це яскрава ілюстрація до проблеми всесвітнього масштабу, з якою ми зіштовхнулися у зв’язку з новими віяннями в музиці.
Джеймс Ст. Лоуренс (James St. Lawrence) і Доріс Джойнер (Doris Joyner) нещодавно опублікували дослідження на тему «Вплив рок-музики з елементами сексуального насильства на сприйняття чоловіками насильства над жінками». Описуючи результати дослідження, вони повідомляють: «Експериментальний вплив включав прослуховування важкого металу з елементами сексуального насильства, християнського важкого металу та легкої класичної музики… Результати свідчать, що чоловіки з відсутністю релігійної орієнтації (тобто не вмотивовані внутрішніми переконаннями) були більш прихильні до ідей сексуального насильства та статевої дискримінації. Прослуховування важкого металу, незалежно від змісту текстів пісень, збільшувало уявлення про сексуальну перевагу чоловіків і сприяло негативному ставленню до жінок».
Джефрі Арнетт (Jeffrey Arnett) встановив, що порівняно з юнаками, які не слухають важкий метал, юнаки, які його слухають, виявляють більше «нерозважливої поведінки» під час керування транспортом, у сексі та у вживанні наркотиків. Так само вони менш задоволені взаємовідносинами в сім’ї. Дівчата, які слухають важкий метал, більш схильні до крадіжок у супермаркетах, вандалізму, випадкових статевих зв’язків і вживання наркотиків, ніж їхні подруги, які не слухають важкий метал.
Про що ж говорять ці дослідження? Про одне – церква і школа відчувають надзвичайні труднощі, коли намагаються досягти молодь за допомогою музики. Більша частина музики, яку слухають підлітки, від початку анти-християнська. Навіть якщо тексти пісень бувають непоганими, то сама музика знецінює їх.
- Музика може бути використана для встановлення контролю над емоціями і діями людини в обхід раціонального мислення. Сторр вказує: «Вплив музики, особливо коли вона поєднана з іншими емоційними засобами, може бути жахливо величезним. На Нюренберзькому ралі 1936 року громоподібні оплески величезного натовпу врешті-решт поглинули великий оркестр, який випереджав вихід Гітлера. Але оркестр почав грати задовго до появи Гітлера, випереджаючи його риторику – своєю, збуджуючи очікування, сприяючи театральності виступу Гітлера, вихваляючи самоперетворення маленького буржуа-невдахи на Месію… Не може бути жодних сумнівів, що розігріваючи емоції натовпу, і сприяючи об’єднанню емоційного напруження учасників, а не його відокремленню, музика надзвичайно сприяє втраті здорового глузду, сліпому підкоренню сьогохвилинному настрою, що так притаманне поведінці натовпу».
- Для християн прийнятно виконувати і слухати і релігійну музику, і світську. Тільки як християни ми повинні стежити за тим, щоб тексти пісень і музика підносили наш дух над земними турботами цього життя.
- Музика – це не статичне мистецтво. Репертуар постійно розширюється і змінюється. Гарольд Бест помітив: «Церква століттями вела одну очисну війну за іншою з питання про те, що і як мистецтво і музика «мають на увазі» – до чого призводить запозичення стилів, форм, прийомів, мелодій, техніки, фактури, формування, жестів та інструментів із світських джерел… Коли відбувалося запозичення, то розпалювалися доволі сильні й палкі суперечки, висловлювалися абсолютно протилежні думки. Але з плином часу суперечки вщухали. І те, що раніше засуджувалося, потім ставало просто дещо неоднозначним, якщо не зовсім священним».
Роблячи вибір
Як християнам, нам доводиться постійно стикатися з необхідністю критичної оцінки кожного музичного твору, який ми слухаємо або виконуємо. Наступні запитання можуть допомогти нам прийняти рішення:
- Яка звістка міститься в цьому музичному творі?
- Який вплив він матиме на емоції та поведінку?
- Який культурний контекст?
- Яка його естетична цінність?
- Наскільки воно підходить для богослужіння?
- Яка його цінність для поклоніння Богові?
- Яка його розважальна цінність?
- Яка його освітня цінність?
Підсумок :
Чи має якесь значення критичний підхід у цьому питанні? Чи впливають музичні вподобання на наше життя? Я вважаю, що можна твердо сказати: «Так!» Наш вибір чинить вплив із наслідками, що простягаються у вічність. Він або сприяє нашим глибоким стосункам з Ісусом Христом, нашим Господом і Спасителем, або позбавляє їх.
Марвін Робертсон (Marvin Robertson), Доктор філософії, голова Музичного факультету в Південному коледжі Адвентистів Сьомого Дня в Коледждейлі, Теннесі, США. Журнал Діалог, 1994.